Сто українських народних пісень

 

 

Сто українських народних пісень
села Скородинці на Тернопільщині
фольклорнi записи
пісні зібрав та упорядкував С.Стельмащук
"Музична Україна", 1967г.

змiст:

 

СЛОВО ВІД ЗБИРАЧА

Трьома поколіннями села Скородинець на Тернопільщині співались пісні, зібрані мною протягом 1954—1963 років.
Більш давні записано від найстаріших жителів цього села — Параски Дідик та Ілька Стельмащука, частково й від Петра Бандури. Співались вони ще на початку нашого століття, за часів Австро-Угорщини.
Пісні, середнього покоління — часів панування шляхетської Польщі—запи-сані в основному від Петра Бандури, Михайла Шевців, Теклі і Павла Стель-мащуків, Галини Солецької та з гуртового співу.
Нарешті пісні молодшого покоління — ті, що співались у 40-х—60-х рр. нашого століття (більшість з них, як і попередні напевно були перейняті від батьків-дідів), записані переважно з гуртового співу.
Цікаво відзначити, що гаївки (так тут називають веснянки), які є чи не найдавнішого походження, записано від людей різного віку: 80-річної Параски Дідик, 45-річного Павла Стельмащука, Галини Солецької і Теклі Стельмащук (їм по 40), з гуртового співу і від 27-річної Софії Маланчук.

Вивчаючи пісенну спадщину села, збирач ставив собі за мету в першу чергу записати ті пісні, які поступово забуваються, щоб таким чином зберегти перли-ни народної творчості для майбутніх поколінь. Водночас знайомився з народ-ною творчістю останніх десятиріч.
Село Скородинці (Чортківський район Тернопільської області) мальовничо розкинулось над рікою Серет. З усіх сторін його оточують невисокі подільські гори, покриті лісами, і село ніби ізольоване від світу. Тут до наших днів збе-реглись жива народна пісня, троїсті музики та старовинні танці і обряди.
Невід'ємним атрибутом деяких народних обрядів, наприклад, весільних, є троїста музика (скрипка, цимбали, бас). Крім того, вона грає на молодіжних вечорах, забавах.
До Великої Вітчизняної війни село налічувало понад 310 дворів. Населення складали дві третини українців та одна — поляків. Всі говорили україн-ською мовою, і тому панівною була тут українська пісня. Мелодії деяких укра-їнських і польських пісень співпадали, але тексти і зміст їх досить часто різнилися. Обрядових пісень у поляків не було зовсім, тому вони при потребі виконували відповідні українські.
Хоровий спів виник у Скородинцях на початку XX століття. Селяни дуже любили хорове мистецтво, кожний юнак чи дівчина вважали для себе щастям і честю співати в хорі. Вже в 30-х роках хорові концерти міцно ввійшли в куль-турний побут села. Тут були чоловічий і мішаний хори, пізніше — дитячий. В репертуарі переважали обробки народних пісень акордового складу компози-торів М. Лисенка, Ф. Колесси, К. Стеценка, О. Кошиця, Я. Смеречанського та інших. До програми концертів часто входили і такі складні твори, як «Вулиця» Ф. Колесси, «Гуляли» О. Нижанківського, деякі твори з музики М. Лисенка до «Кобзаря», «Тече вода з-під явора» Я. Ярославенка, «Веснівка» В. Матюка в обробці М. Колесси, «На вулиці скрипка грає» О. Кошиця, обробки народних пісень М. Леонтовича та інші.
За традицією село щорічно відзначало концертами шевченківські дні, влаштовувались вечори на честь І. Франка, Л. Українки. На цих урочистих вечорах неодмінно виступав хор.

Звичним явищем були вечірні гуртові співи, переважно парубоцькі. Тут виконувались найчастіше ті пісні, які за визначенням самих виконавців «най-ліпше йдуть». І якщо при різних обрядах (календарні, родинні) репертуар був більш-менш сталий, то в гуртовому співі спостерігалась тенденція до шукання нових пісень. І вони знаходились. Були це пісні, почуті від людей старшого покоління («вертались старі пісні»), або вивчені в інших місцевостях. Дуже часто репертуар гуртових співів поповнювався також піснями, запозиченими з концертних програм аматорських хорів. Звичайно, пісня, яка вийшла зі сце-ни, згодом багато чим різнилась від оригіналу. Адже репертуар хорів у селах Галичини в кінці 30-х років складався часто з народних пісень, гармонізованих у строгому стилі. А вулиця вимагала, так би мовити, ширшого розмаху форми і більшої свободи голосоведення.
Не можна не згадати і місцевих творців народних пісень. Серед них першим назвем ім'я великого любителя хорових і гуртових співів, диригента сільських хорів Павла Стельмащука. Не маючи спеціальної музичної освіти, він склав чимало мелодій на тексти відомих поетів і на власні слова. Не оголошуючи свого авторства, П. Стельмащук вивчав пісні з хором, які згодом залюбки співались і на вулиці. Побутуючи у народі, ці пісні дещо змінювались. В такому вигляді, як вони виконувались гуртом на вулиці, подаються і в нашому збірнику.
Серед творців народних мелодій слід згадати Степана Когута, Петра Бан-дуру, Параску Дідик.
П. Дідик знала дуже багато пісень і при всякій нагоді могла співати їх, здавалось, без кінця. У 50-х роках я записав від неї значну кількість пісень, в тому числі і пісню-танок «Канада».

У примітивній віршованій формі подається розповідь про сумні часи емігра-ції селян на заробітки в чужі землі. Коли пісня була записана, П. Дідик ска-зала: «Сей останній вершик (четвертий куплет—С. С.) я сама дочіпила». На запитання «чому?» вона відповіла: «О, бо то і так бувало, що поїхав чоловік і хоч дещо си заробив, дещо купив, а потім здибалися такі, що і так всьо
забрали,— і як був бідний, то так і лишився». Цей останній куплет пісні, як бачимо, надає їй соціального загострення. Пізніше мені вдалось записати ще більш соціально загострений, варіант «Канади», в якому замість приспіву «Гоп, чуб, Канадо, гоп, чуб, Канадо» співалось «Гоп, чуб, Канадо, гоп, чуб, зрадлива».
На жаль, не всі імена авторів нових пісень, або імпровізаторів старих вдалось встановити, хоч вони напевно були. Селяни не надавали авторству пісні жодного значення і часто так визначали походження пісні: «дівки склали», або «самі придумали». Цим вказувалось на гуртовий творчий процес.

Декілька слів про гуртове виконавство в Скородинцях.
Парубоцький спів на вулиці, як більш поширений, характеризувався гучним співом з довгим витягуванням кульмінаційних місць і закінчень, з розвинутим багатоголоссям. Парубоцький гурт найбільше кохався у піснях тягучих, з ши-рокими музичними фразами, та в піснях маршового, похідного характеру.
Для дівочого гурту більш притаманні лірика, спокійний спів. Найчастіше виконували дівчата пісні з невеликим діапазоном, що, як відомо, характерне для більшості побутових пісень. Вони не шукали у пісні ефектних місць, де можна довше й гучніше протягнути акорд чи співзвуччя. Проте дівочий спів був дуже привабливий, хоч виражальні засоби тут досить скромні. Переважало у дівочому співі чітке двоголосся в терцію з розходженням у квінту чи октаву, або двоголосся у сексту.
Мішаний гуртовий спів характеризується як щось середнє між парубоцьким і дівочим.
Цікаву форму виконавства можна було почути на весіллях під час посагу чи плетіння вінка. У цих співах брали участь виключно дівчата, при чому спів їх чергувався з троїстою музикою: один куплет виконували музики, а другий співали дівчата. Отже троїста музика виступала не в ролі супроводу, а в ролі інструментального протиставлення, а спів так і залишався а капельним, найчастіше одноголосим.
На одноголоссі заснований і спів гаївок, участь у яких брали дівчата. Інколи до них приєднувались і парубки, наприклад, під час виконання хороводу «Огірочки»: виконавці бралися за руки і виводили найхимерніші ланцюжки, відтворюючи картину, як «в'ються огірочки». Хоровод вела одна з найкмітливіших дівчат (рідше парубок), а всі інші повторювали за нею ту ж криву лінію. Деколи такий ланцюг простягався до кілометра і більше, виходячи далеко за межі постійного місця проведення гаївок. Попереду «стар-ші дівки і хлопці», потім «молодші», а далі й дітвора. Само собою зрозуміло, що тут не могло бути й мови про одночасне виконання мелодії і тексту. І все це разом створювало могутній канон неповторної свіжості і краси, своєрідну «народну фугу».
Після возз'єднання західноукраїнських земель в єдиній Українській Радян-ській державі в Скородинцях зазвучали нові мелодії. Полюбилися селянам пісні відомих радянських авторів. Кращими сучасними піснями, що створені у Скоро-динцях, можна назвати пісні П. Стельмащука «Комбайнера молодого полю-била я» на слова В. Сосюри та «Яблунька» — на слова місцевого (з Чорткова) поета А. Попова. Остання особливо популярна серед молоді.

Збірку складають сто кращих зразків, записаних у Скородинцях. Переважна більшість з них — це пісні, невідомі в друкованих джерелах, або варіанти (словесні і музичні) публікованих вже пісень, які зайшли в нашу місцевість уже з друкованих джерел, і прийняли тут зовсім або частково інший вигляд. Наприклад, пісня «Віє вітер, віє буйний», що відома в усіх збірниках у мінорі, нами записана в мажорі.
Збирач прагнув якнайточніше зафіксувати на папері не тільки мелодійний і ритмічний рисунок, але й багатоголосся і його голосоведення, а також приблизне висотне положення строю, який найчастіше зустрічається в даній пісні у народному виконанні.
Гадаємо, що ця скромна праця буде корисною для наших фольклористів, композиторів, творчих професіональних колективів, гуртків художньої самодіяль-ності, любителів народної пісні й заохотить фахівців та аматорів збирання пісенної творчості до мандрів по далеких і близьких селах Радянської України в пошуках пісенних скарбів.
С. Стельмащук

Обрядові пісні
Грушечка (гаївка). Записано з гуртового співу
Ходить жучок (гаївка). Від П. Стельмащука
Вербовая дощечка (гаївка). Від С. Маланчук
Журило (гаївка). Від С. Маланчук
По садочку ходжу (гаївка). Від С. Маланчук
Кривий танець (гаївка). Від С. Маланчук
Дiду старий, чому ся не жениш (гаївка). Від Г. Солецької та Т. Стельмащук
Діду старий, де-с діти дів (гаївка). Від Г. Солецької та Т. Стельмащук
Там, на церкві, птах сидів (гаївка). Від С. Маланчук
Соловею-лташку (гаївка). Від С. Маланчук
Качата-гусята (гаївка). Від Г. Солецької
Голубка (гаївка). Від С. Маланчук
Он, хлопці, он (гаївка). Від Т. Стельмащук
Ой нумо, нумо (гаївка). З гуртового співу
Царівна (гаївка). Від С. Маланчук
Воротарчик (гаївка). Від Г. Солецької
Зайчику та сивесенький (гаївка). Від П. Ділик
Пливе качур (гаївка). Від Г. Солецької
Зайчику, мій братчику (гаївка). Від Г. Солецької
Питалася мати дочки (гаївка). З гуртового спіну
Ой мамуню, горох кочу (гаївка). Від Г. Солецької та І гуртового співу
На широкім Дунаю (гаївка). Від Г. Солецької та Т. Стельмащук
Щедрик (щедрівка). Від і. Стельмащука та П. Стельмащука

Історичні та суспільно-побугові пісні
Пісня про Байду. З гуртового гніву Пісня про Морозенка.
З гуртового співу Гей, гук, мати, гук.
З гуртового співу Оріхове сіделечко. Від П. Бандури
Варіант — від П. Стельмащука
Віє вітер» віє буйний, аж дуб похилився. Від П. Стельмащука
Зелений дубочку. З гуртоиого співу
Ой у полі жито. Від П. Стельмащука
Стоїть явір над водою. З гуртоиого спіну
Шумель, шумель по долині. Від П. Дідик
Там, за двором, за дворами. З гуртового співу

Родинно-побутові пісні
Під білою березою. Від П. ДІдик
Чи ти мене, Євасеньку, не знаєш. Від П. Дідик
Ой там, за горою. Від II. Бандури
Орс Семен, оре. З гуртового спіпу
Ой піду я лугом. Від Т. Стельмашук
Червона калина біленько зацвила
Варіант  я гуртоиого спіну Журо моя, журо. Від П. Дідик
Варіант під П. Бандури Там у полі керниченька. З гуртового співу
Варіант- від П. Дідик З-за крутої гори. Від П. Стельмащука
Ой попід гай зелененький. Від ї. Стельмащука
Варіант—під П. Дідик Сонечко заходить. Від Г. Солецької та Т. Стельмащук
Ой ти, козаче, з чужого краю. Від !. Солецької та Т. Стельмащук
Ой ти, дівчино зарученая. Від Г. Солецької та Т Стельмащук
Сивий голуб, енвий. Від Т. Стельмащук та П. Стельмащука
Ой ти, дубе кучерявий. З гуртового співу Ой не шуми, луже.
З гуртового співу Широкий лист на дубочку. З гуртового спіну
Шумить гай зелений. З гуртового співу
Ой чи травка, чи муравка. З гуртового спіну
Варіант
Де ти, дубе, ріс? З гуртового спіну
Ой у лузі калина стояла. З гуртоиого спіну
Іде козак з коршми. Від С. Маланчук ти М. Шевців
Казала ми мати. Від Г. Солецької та Т. Стельмащук
Сумно мені, сумно. Від І. Стельмащука
Дiвчнно-рибчино. Від Г. Солецької

Жовнірські пісні
Стоїть жовнір на фельвасі. Від П. Бандури
Терном, терном. Від П. Дідик
Вийшла стара мати. Від П. Дідик
Гей, мала баба сина Василя. З гуртового спіну
Надлетіли гуси. Від Т. Стельмащук та П. Стельмащука
Ой не шуми, луже, дуже. Від П. Дідик
Там, на горі, коршмина. Від П. Бандури та М. Шевців
Ой у полі береза стояла. Від П. Бандури та П. Стельмащука
Калино-малино. Від П. Стельмащука
Варіант - Червона калина, раз. Від П. Бандури
За горами, за лісами. Від П. Дідик
Ой зацвіла черемшина. Від П. Дідик
Чорна хмара наступає. З гуртового співу
Ой плили гусоньки. Від П. Дідик
Варіант — від Г. Солецької та Т. Стельмащук

Жартівливі пісні
Ой дівчино, звідки йдеш. Від П. Стельмащука
Ой дівчина на гриби ходила. Від П. Стельмащука
Я в неділеньку пила. Від П. Дідик
В понеділок раненько. Від П. Дідик
Ой пила я в понеділок. Від Г. Юрчиїпин та Б. Фльорківа
Ой кум до куми залицяється. З гуртового співу
Гей, іам на горі дубочок. Від І. Стельмащука
Ой йшов же я дорогою. З гуртового співу
Коло млина, коло броду. Від П. Стельмащука
Дрібний дощик покрапляє. З гуртового співу
Ганусенько-серденько. Від П. Стельмащука
Ой стояла на камени. Від П. Дідик
Била жінка мужика. Від П. Бандури
А в нашій коморі були кури. Від Г. Солецької
Чи е в світі краща зірка. Від П. Стельмащука
Коло Тернополя виросла тополя (співалась па весіллі)
Від Т. Стельмащук На городі мак зіркатий (співалась на весіллі). Від Т. Стельмащук
Чабан (пісня-танок). Від Г. Солецької

Пісні літературного походження
Заграй ми, цигане старий. З гуртоиого співу
У лісі літом я би жив. Від Г. Солецької та Т. Стельмащук
Як я, браття, раз сконаю. Слова Ю. Федьковича. З гуртового співу
Стоїть гора високая. Слова Л. Глібова. З гуртового співу
Гамалія. Слова Т. Шевченка. З гуртового співу
Чи тямиш ти, моя стара. Від П. Стельмащука
Нащо мені чорні брови. Слова Т. Шевченка. Мелодія П. Стельмащука
З гуртового співу Вітер з гаєм розмовляє. Слова Т. Шевченка. Мелодія П. Стельмащука
З гуртового співу Закувала зозуленька. Слова Т. Шевченка. Мелодія П. Стельмащука. З гуртового співу
Ой люлі, люлі, моя дитино. Слова Т. Шевченка. Мелодія С. Когута та П. Бандури.
З гуртового співу Комбайнера молодого полюбила я. Слова В. Сосюри. Мелодія П. Стельмащука
З гуртового співу Яблунька. Слова А. Попова. Мелодія П. Стельмащука. З гуртового співу

Скачать ноты

Thanks Paul for the score!

 

Берегиня
Українськi народнi пiснi
пiсенник
упорядкувоння, передмова та примiтки В.К.Борисенко
"Музична Україна", 1991г.

змiст:

 

Від упорядника

Якби зібрать все воєдино,—
Тих див не облетів би й птах!
Твої таланти, Україно,
По всіх кутках, по всіх світах.
Василь Юхимович

Пісенна культура українського народу багатьма своїми джерельцями впадає в океан культури світової. Пісня колискова, весільна, лірична супроводжує нас від народження до останньої межі. Вона ріднить нас тремтливими своїми звуками, живе в душі кожної людини і, як вічне світло, осяває нам життя. Як сказав поет:

А пісня — це душа.
З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Іван Драч

З сивої давнини, покоління за поколінням щедро народжують від рідної землі, сонця, неба, води, вітру дивні звуки мелодій, неповторну магію слова, що ведуть нас по стежках рідного краю. Ті стежинки переплітаються, біжать і виходять на широкий шлях високого творчого генію народу. І якщо цей геній живе й сьогодні, не погас, то тільки тому, що живе пісня. Вона — в образах калини, сонця, житечка й пшениці, дивних птахів. «Пожену я сірі гуси від броду до броду, ой летіте, сірі гуси, до мойого роду.» Творить і береже ці дорогоцінні перлини наш народ. Він співає в радості й зажурі. Пісня — його величний храм любові до людини, до рідної землі, до батька й матері.
Знавці і носії фольклору бережуть скарбницю пісенної культури, традиції предків і передають їх нащадкам. Серед них і Уляна Петрівна Кот з поліського села Крупового, що на Ровенщині. Ця проста селянка чарує своєю піснею односельців, багатьох слухачів не тільки України, а й далекої Америки, куди її недавно запрошували. Вона заслужений майстер народної творчості УРСР, лауреат І міжнародного фольклорного фестивалю в Москві, лауреат республіканського фольклорного радіоконкурсу «Золоті ключі», уміла вишивальниця й ткаля. Від своєї матері Уляна перейняла багато народних пісень. І співаючи їх, мовби оберігає поліську традицію пісні, неповторну виконавську манеру, розмаїття жанрів. На календарних та сімейних святах співає вона веснянки, весільні, родинно-побутові. Тільки незначну частину їх вміщено у цьому збірнику. Відлунням горя звучить в її голосі народна пісня про партизана, який загинув у борні з фашистами.
Молодша її посестра з Волині Надія Олександрівна Сарах-ман також дбайливо плекає материнську пісню, передає її у спадок своїм трьом діткам, співає й записує народні пісні на Волині. У її записничку є жнивні й обжинкові пісні, балади, родинно-побутові, ліричні. Особливо цікаві з її репертуару найдавніші походженням, зокрема, такі як «Ой ти, яблунько зелененькая, райони, рано зелененькая.», «Ой чия то волока» та ціла низка інших. Надія Олександрівна співає на сільських святах, навчає молодь. Тому й невипадково вона стала лауреатом радіоконкурсу «Золоті ключі» 1987 року. Гадаємо, що вміщені тут пісні, записані з голосу Надії Сарахман, розквітнуть пишним цвітом й у вашій душі.

Оберігають пісенні традиції нашого народу не тільки жінки. Серед багатьох прихильників та шанувальників пісні і славні лиЦарі козацького роду. І коли йдеться про пісні Полісся й Волині, то не можемо не згадати і про невтомного жниваря на ниві народної творчості учителя-пенсіонера Миколу Матвійовича Корзонюка з села Бужанки Іваничівсь-
кого району, який упродовж тридцяти років збирає народні пісні, легенди, прислів'я. В його записах переданих на державне збереження до рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Т. Рильського АН УРСР тисячі зразків усної поезії волинян. У цьому ж збірнику представлено лиш декілька взірців з великого зібрання: «Соловейку рябенький», «Ой повій, вітроньку» та інші, але надіємося, що й вони принесуть вам радість спілкування з волинською народною піснею.
Звісно, легше тим, хто пестить пісню на рідній землі. Бо тут кожен листочок її нашіптує, кожна пташка наспівує. А як зберегти пісню тим, хто живе в чужих краях, далеко від землі своїх пращурів?

Ще з 70-тих років минулого століття, знесилившись від податків та визиску, найбільш сміливі наші земляки з західноукраїнських земель подалися шукати щастя й долі за океаном. Вони й там не забувають про своє національне коріння, бережуть українські традиції, мову, народне мистецтво. І серед усього дивосвіту народного мистецтва — його пісню. Вона для наших далеких краян, як світла зірка, як срібна ниточка до свого родоводу.
Не багато у нас інформації про творчість, культуру наших сестер і братів, які проживають в інших країнах світу. Професор Саскатунського університету Лаурел Осборн, котра приїжджала на Україну у 1989 році з метою вивчення фольклору слов'янських народів, ласкаво запропонувала нам свої записи пісень від двох літніх жінок-українок Софії Гаврилюк і Меланії Піхач, які переселилися з Тернопільщини до міста Саскатуні в Канаді.
Висловлюємо тут щиру вдячність Л. Осборн за передані записи пісень, Які представлені у пісеннику, присвяченому ІОО-річчю української еміграції.
У цій невеличкій збірці маємо українські народні пісні різних жанрів, які добре зберегли наші краяни. Тут знаходимо весільні, колискові, жовнірські, балади, жартівливі. Всі вони являють собою досить цікаві варіанти пісень Тернопільщини. Це, зокрема, жартівлива пісня «Попід гору крутую». Привертає увагу варіант балади «Ой стара, я стара». За сюжетом ця балада схожа на думу «Бідна вдова і три сини», у якій також сини зазнають покарання за. недбайливе ставлення до рідної матері. Цікаво, що в згаданій баладі, проспіваній переселенками до Канади, ніби законсервувалися давні елементи пісні. Взагалі, мовні і мелодійні особливості пісень напрочуд збережені.

Зустріч з піснями українок-переселенок до Канади пробуджує у нас почуття якоїсь тихої незбагненної радості й суму водночас. Коли слухаєш ці пісні, то зримо уявляєш українських жінок на чужині, і їхню невмирущу любов до материнської пісні. Здається, якісь потаємні думи їхні підслухав поет В. Юхимович і передав у вірші «Кленів лист, як зоря»:

Кленів лист п'ятипалий,
Як вечірня зоря.
Де на берег ступали,
Там вже й вік догоря.
Чом тебе, Україно далека, не видко
Нам у щасті й в біді?
Припливи, мов лебідка
Чи русалчина квітка,
По холодній воді.

Гадаємо, що ця збірка пісень з Волині, Ровенщини І Канади стане мостом єднання між Україною і її дітьми у далеких світах.

• ПІСНІ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ
  • Веснянки
    • Вийдемо, вийдемо зранку на веснянку
    • Ой ти, зозуленько.
  • Жнивні та обжинкові
    • Повій, вітройку.
    • Ой чия то волока.
    • Ой котився віночок по полю.
  • Весільні
    • Ой коб я знала.
    • Ой брат сестру да й за стул веде
    • Ой рано, рано в неділю.
    • Не наступай, Літва.
    • Загралі музиченьки на дворі.
    • Ой у городі, у частоколі.
    • Ой у броду, у броду.
  • Колискові
    • Колисочку колихала.
    • Ходить сонко по долині.
  • Родинно-побутові
    • Ой журавко, журавко.
    • Вдові.
    • Лучино березова.
    • Журба за журбою.
    • Пожену я сірі гуси.
    • Покладу кладочку.
    • Ой вербо, вербо вербовая.
    • Ой орел, ти, орел.
    • А в городі чорнобіль.
    • Ой де б я на беседі побула.
    • Ой по плиньці.
    • Ой чарочка-мирочка медовая.
    • Ой гукну я, нехай з вітром звиває
    • Ой гукну я, сиві воли пасючи.
    • Ой як я була в свеї матюнки, свеї
    • Соловейку рябенький.
    • Ой повій, вітроньку.
  • Дівочі та парубоцькі пісні
    • Ой ти, зирко, ти вечорняя.
    • Зелен дубе, зелен дубе.
    • Ой ти, яблунько зелененькая.
    • Ой заржи, сивий конику.
  • Солдатські
    • Ой у молі росло два дубочки.
    • Ой там за горою.
• ПІСНІ УКРАЇНЦIВ-ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ КАНАДА
  • Весільні
    • Ой була я в свої мами на відході
    • Весільні приспівки до дарування молодих.
  • Колискові
    • Ой ходить сон коло вікон.
    • Ой сни, дитя, колишу тя.
    • Мати доню колисала.
  • Родинно-побутові
  • Ой стара я, стара.
    • Гаєм зелененьким вода тече
    • Чорноморець, мамуню, чорноморець
    • Чому-с не прийшов.
    • Тече річка-невеличка.
  • Жовнірські
    • Ой у полі на камені
    • Ой там при долині.
  • Жартівливі
    • Попід гору крутую.
    • Ой випила-внхилила
• Примітки

Скачать ноты

 

Сто улюблених песiн
(Украинские любимые песни)
ноты для голоса, тексты песен
Автор: Упорядкування: І. І. Осташ
"Музична Украiна" Киiв, 1992г.
(pdf, 30.3 Мб)

содержание:

 

Задум цієї збірочки виник позаторік, коли серпневим надвечір'ям у мальовничій Феофанії линули до колись могутнього, а тепер екологічно загроженого пралісу улюблені мелодії, коли при свічках під бандуру та гітару американців та поляків, канадців та бразилійців, італійців та югославів, англійців та німців згуртовувала воєдино українська пісня. Тоді нашвидкоруч організатори першої (літньої) сесії Міжнародної школи україністики підготували невеличкий «Збірник бурсацьких пісень» (бурсацьких тому, що учасники школи називали себе бурсаками, вшановуючи традиції славетних пращурів-бурсаків Кисво-Могилянськбі академії, свого часу однієї з перших у Європі).

І вже тоді ми відчули, що є єдина соборна пісенна Україна, бо пісні, що народилися на Лемківщині і Наддніпрянщині, Закарпатті й Поліссі, Слобожанщині й Галичині, були однаково улюблені, рідні, разом витворювали єдиний національний піснесвіт. І попри всі відмінності між материнською Україною й діаспорою в мові, побуті, життєвому стилі цей піснесвіт був тим перевеслом, що міцно зв'язувало всіх нас.
Для цього співаника відібрані пісні, що були свідками високого національного піднесення і глибокої руїни, що звучали в козацьких гюходах і гайдамацькому коиіі, у стрілецькому обозі й на чумацьких шляхах під розважливе гюскрипування маж, пісні, що були супутниками нашому народові у години радості й зажури.
До збірочки увійшли пісні, які ще донедавна задихалися в тенетах заборон, витравлювалися із вірою, релігійними переконаннями, національними почуттями, разом із видертими сторінками української історії, разом з іменами мщарів визвольної національної звитяги. Пісні, що довго чекали на свою реабілітацію в добу найтяжчої скрути. Пісні, що були своєрідним оберегом нації, душею, яку неможливо вирвати з корінням. Пісні, що в жорстокі історичні суховії були криницею для спраглих.

Серед зібраних пісень є й гюпулярні авторські роботи, що супроводжували хвилю національного відродження шістдесятих, і яким судилася доля несправедливо забутих. Цей співаник був би неповним, якщо б до нього не потрапила бодай-би одна пісня з тих, що здобула симпатії прихильників сушеної музики, прозвуішвши на першому фестивалі української пісні «Червона рупш» у Чернівцях. З кону фестивалю, що спшв даниною пам'яті Володимира Івасюка, вийшов український рок, який, ігноруючи всі музичні прогнози, торує свою самобутню стежину.
Про нашу пісню нині можна сказати, що її свічка ще не згоріла, вона знову спалахнула купальськими вогнями й серед тисяч мрій веде нас до майбуття.

Ігор Остапі

зміст
Боже Великий, Єдиний* Музика М. Лисенка, слова О.Кониського
Ще не вмерла Україна. Музика М. Вербицького, слова П.Чубинського
Як умру, то поховайте. Слова Т. Шевченка
Ой у лузі червона калина. Слова С.Чарнецького
Україна. Слова і музика Т. Петриненка
Ой на горі та женці жнуть
їхав козак за Дунай Слова і музика С. Климовського
Засвистали козаченьки
Розпрягайте, хлопці, коні
Копав, копав криниченьку
їхав козак на війноньку
Повіяв вітер степовий
Гей, там, на горі Січ, іде. Слова К.Обуха
Гей, ви, хлопці січовії. Слова К. Гутковського
Зелений дубочку
Бо війна війною. Слова і музика Л. Лепкого.
Дубе, дубе зелений
Було літо
Не бійся, миленька
Ой хмариться, туманиться
Наливаймо, браття, кришталеві чаші
Пиймо, друзі. Слова і музика Р. Купчинського.
Бог предвічний
Небо і земля
Нова радість спита
Добрий вечір, тобі
Ой у саду, саду
Ой у полі і при дорозі
Ой сивая та і зозуленька
Вербовая дощечка
Ішли дівки через двір.
Женчичок—бренчичок
Горіла сосна
Зеленеє жито
їхав, їхав козак містом
Туман яром
Ой не світи, місяченьку
Ой у полі три криниченьки
Гиля, гиля, сірі гуси.
Ой у гаю при Дунаю
Чом ти не прийшов
Вже сонце низенько
Скрипливії ворітечка
Місяць і зіроньки
Була собі Маруся
По садочку ходжу
Ой чий пю кінь стоїть
Цвіте терен ПО
Йіили корови із діброви
Несе Галя воду
В кінці греблі
Ішло дівча лучками
Ой дівчино, шумить гай
Чорні очка, як терен
їхали козаки
Ішов козак потайком
Ой Марічко, чичері
Горобці
Перелаз, перелаз
Ой била мене мати
Ой під вишнею
шумить, і гуде
Варенички
Ти ж мене підманула
Як ішов я з Дебречина
Ой там, на товчку, на базарі
Дівка в сінях стояла
Ой у вишневому садочку
Ой чорна я си чорна
Ой на горі
Колискова
Котику сіренький
Дивлюсь я на небо. Слова М. Петренка
Взяв би я бандуру. Слова М. Петренка
Реве та стогне Дніпр широкий. Слова Т. Шевченка.
Садок вишневий коло хати. Слова Т. Шевченка
Повій, вітре, на Вкрсйну. Слова С. Руданського
Стоїть гора високая. Слова Л. Глібова
Чорнії брови, карії очі. Слова К. Думитрашка
Ніч яка місячна. Слова М. Старицького
Ой ти, дівчино, з горіха зерня.
Музика А. Кос-Анатольського, слова І. Франка
Як почуєш вночі. Слова. Франка
Місяць на небі
Сміються-плачуть соловЧ. Слова О. Олеся
Чуєш, брате мій. Музика Л. Лепкого, слова Б. Лепкого..
Гуцулка Ксеня. Слова і музика Р. Савицького
Пісня про рушник. Музика П. Майбороди, слова А. Малишка
Марічка. Музика С. Сабадаша, слова М. Ткача
Виростеш ти, сину. Музика А. Пашкевича, слова В. Симоненка
Чорнобривці Музика В. Верменича, слова М. Сингаївського.
Черемшина. Музика В. Михайлюка, слова М. Юрійчука
Поїзд із Варшави. Музика В.Верменича, слова Л. Костенко
Червона рута. Слова І музика В. Івасюка
Водограй. Слова і музика В. Івасюка
Я піду в далекі гори. Слова і музика В. Івасюка.
На долині туман. Музика Б. Буєвського, слова В. Діденка
Чорнобильська зона. Слова і музика Т. Петриненка.
Піду епюплюся. Слова і музика А. Миколайчука.
Господи, помилуй нас. Слова і музика Т. Петриненка

Скачать ноты