М.Лисенко - Молодощi

Украинские песни



До видання увійшли пісні з двох збірок українських народних пісень в обробці видатного українського композитора М. В. Лисенка (1842—1912).
Крім пісень, збірки містять записи народних танців та ігор.
Для керівників хорових та фольклорних колективів, широкого кола шанувальників народної творчості.

 

 

Обработки украинской музыки композитором Лисенко
М.Лисенко
Молодощi
Збiрка народних пiсень в хоровому розкладi
"Музична Украiна", 1990г.

змiст:

 

ВІД СШВОГРИ ДО ШКОЛИ ЖИТТЯ
 
Микола Лисенко зростав окрилений піснею. Вона ввійшла в його душу в живому звучанні, заохочена фантазією ігор і забавок. У Гриньках, що на Полтавщині, любили співати. Невелике село і зараз вражає мальовничими краєвидами, гармонією в природі, тяжінням її людей до мистецтва.
Коли Ви, читачу, помандруєте в країну дитинства нашого великого композитора, можливо, Вам теж пощастить почути над тихими плесами річки Сули ті ж наспіви, що їх слухав малий Микола. Як і півтора століття тому, мала очеретянка витьохкає для вас свої віртуозні трелі, а золотаві мохнаті джмелі, важко перелітаючи з квітки на квітку, заманять у степ, наповнений різнотоновими звуками і барвами.
Минають віки. Але так само лагідно звучить нині мелодія дитячої пісні «Огірочки» («Ой вийтеся, огірочки, а в зелені пуп'яночки»). Вражає невибаглива пісня «Мак». Вражає своєю природною пластичністю хороводу і жвавим діалогом дівчини й гурту дітей.

Пісня народжується для довгого життя. Людина довіряє їй своє найглибинне — радість і драму життя. Вона навзаєм щедро віддячує їй — творцю — високою духовністю явища. Тому й зберігаються тисячоліттями улюблені в народі мистецькі твори, бо берегинею їх є сама Краса.
Це рано відчув обдарований музичним талантом Лисенко. Тому бо й не переривалась стежка від дитячих співо-ігор до професійного мистецтва. Твори Моцарта і Бетховена, Ліста і Шопена, пісні з «Наталки Полтавки» приносили Лисенко-ві-гімназисту відчуття незнаних і чарівних світів. Музика не заважала йому також блискуче вчитись на природничому факультеті Харківського, а потім Київського університетів.
Разом з іншими прогресивно настроєними студентами він не цурався народних звичаїв. Всупереч політиці царської влади, що нацьковувала народи один проти одного, демократична частина сповідувала ідеї дружби, взаємодовір'я, бажання пізнати спільність коренів. Саме серед студентів Петербурзького, Київського університетів, Академії мистецтв та ін. почала складатись у другій половині XIX ст. плідна традиція накопичувати етнографічний, фольклорний матеріал. Пізнавали не лише мистецтво народу, а й самий народ, його потреби, реалії життя.
Слідом за Полтавою, саме серед студентів Київського університету, що підлягав попечителю учбового округу, відомому діячеві народної освіти, хірургу М. І. Пирогову, дістала практичний вихід ініціатива поширення освіти народу а недільних школах. Лисенко разом із своїми товаришами читав там лекції для робітників і ремісників, розучував з ними пісні.

Гуманістичні й педагогічні ідеї Т. Г Шевченка, що за два місяці до своєї смерті встиг надрукувати із задуманої серії посібників «Букварь южнорусский» для навчання грамоти українською мовою, де помістив зразки народних дум, пісень, приказок, впали на благодатний грунт. Протягом багатьох років Лисенко влаштовував концерти на користь початкової школи, незамож-ніх учнів і студентів. Він радо приймав до свого хору учнівську і робітничу молодь. До Лисенка тягнулися всі, хто любив фольклор, усвідомлював, які дорогоцінні скарби нагромадив народ за віки. «Боже, боже, яка то є велика потреба музикові й разом народникові повештатися поміж селянським людом, зазнати його світогляд, записати його перекази, споминки, згадки, прислів'я, пісні й спів до їх! — писав М. Лисенко.— Вся ця сфера, як воздух чоловікові, потрібна, без неї гріх починати свою працю і музикові, і філологові. Фольклор — це саме життя! Я, бувши студентом університету, кожне літо, що траплялося мені їздити на село, залюбки віддававсь тій роботі. Через те я, між іншим, і ставсь перенятий духом народної пісні; вона мене споріднила з людом, мене, мимохідь одірваного від свого «найменшого брата» силою верстової одрубності й цивілізації» *.
Дати освіту народові на підвалинах народних, прищепити любов до рідної пісні з перших же кроків навчання. Про це мріяв митець, як і багато інших його сучасників. Але в тих умовах життя то був закритий шлях. Натомість існувало сумління, чесність думки, бачились історичні перспективи. Свою правоту доводив невтомною працею. Сотні пісень зневаженого «смерда безсловесного» — а серед них же перлини ліричного, історичного народнопісенного фольклору — гармонізував, обробляв для різноманітного складу хорів, для голосу з супроводом фортепіано. Пишався ними, коли виносив на концертні естради наймузичніших європейських міст — Праги, Петербурга, Москви, Львова та ін. Твори Лисенка захоплено вітали слухачі.
Митець мав можливість глибоко познайомитись з творчістю композиторів різних національних шкіл. Він контактував з багатьма слов'янськими фольклористами, жваво цікавився оригінальними зразками народнопісенної творчості, безпосередньо від народних співаків записав чимало мелодій болгарського, чеського, сербського, польського, єврейського, моравського фольклору.
Щоб не втратити лінії історичного розвитку музично-поетичного мистецтва, Лисенко прагнув мати уявлення про якнайширший ареал пісенності. Тому бо цілеспрямовано розшукував та одну по одній фіксував зразки давніх пісень. Обрядові пісні, за словами композитора, «це й є скарб дійсний, бо традиційні прастарі пісні, з доби дохристиянської»2 (підкреслення моє— Т. Б.). Чимало таких пісень дійшли до нас у вигляді співогри. Композитор був переконаний, що музично-образн виховання — це важливий засіб розвитку творчих здібностей людини. Він бажав, щоб цей процес починався якомога раніше. В цьому, на думку митця, велику роль відіграватиме спеціально підібраний репертуар, високохудожні зразки фольклору, що йдуть з сивої давнини.
Зараз уже важко сказати, як і коли виникла думка про створення збірки, в якій би були зафіксовані зразки дитячого фольклору і пісні для юнацтва та дорослих. Цю збірку композитор назвав «Молодощі».
В меморіальному будинку-музеї М. В. Лисенка зберігається нотний зошит композитора, з матеріалів якого сформувалась ця збірка. За вказівкою сина композитора Остапа Лисенка, основу збірки становлять "власноручні записи митця 1860—61 рр. Це роки навчання Лисенка в Харьківському університеті. Отже, «Молодощі» можуть правити за доказ початку активної фольклористичної діяльності молодого музиканта ще до переходу його в Київський університет.

Безперечно, що фольклорні матеріали, які ввійшли до «Молодощів», Лисенко збирав і пізніше. Про це свідчить паспортизація ряду пісень, зокрема, вказівки міст — м. Бориспіль, Іванків Переяслівського повіту, с. Будище Кролевецького повіту та ін. Підготовка видання здійснювалась у період перебування митця в Петербурзі (1874—1876). У листі до М. Драгоманова від 24 квітня 1876 р. з Петербурга М. Лисенко писав: «Мій збірник сливе вже готовий: друкується (може — друкують. Т. Б.) сорочку й оглав. Зашлемо Вам, як вийде»3 Очевидно, «Молодощі», як і раніше видані «Збірники українських народних пісень», упорядковані й оброблені М. Лисенком, друкувались на кошти київської громади, бо наступного дня у листі до О. Я. Кониського композитор зазначав: «за одним заходом нагадайте Беренш [тамові], щоб присилував швидше останні гроші на мій збірник висилати, бо він вже сливе готовий. Друкують сорочку й оглав».
Опубліковані на початку 1870-х рр. збірники зокрема, О. Рубця (поданий як додаток до книги Є. Водовозової «Умственное развитие детей». СПб. 1871), М. Мамонтової («Детские песни на русские и малоросийские напевьі», СПб. 1872, за редакцією П. І. Чайковського) розкривають інтерес музикантів до українських дитячих пісень як педагогічного репертуару.

Лисенко ввів до збірки «Молодощі» не лише пісенні мелодії з текстами, але зафіксував зразки танцювальної музики та подав коментар різноманітних весняних ігор. Отже, митець зберіг, так би мовити, народну сценографію, з якої в уяві виникають своєрідні мізансцени. В нотному запису дотримано передачу автентичного звучання — в унісон чи двоголосся.
Докладні пояснення композитора про характер гри, її дійових осіб (наприклад, дівоча й дитяча «Горобейко», дівочі — «Галка», «Шум», «Плету, плету плетеницю», жіноча «Ой ти, сивая та зозуленько», мішані — «Нелюб», «Зайко»,
«Чоловік та жінка» тощо), а також опис варіантів з вказівками певного місця або регіону побутування гри — усе це має неабияке значення для фольклористики. Деякі ігри практично вийшли з ужитку, тому для сучасних режисерів і керівників сучасних музично-етнографічних ансамблів збірка «Молодощі» становить достовірне джерело для відродження синкретичних творів народного мистецтва. В цьому життєдайна сила унікальної праці композитора, спрямованої на пробудження в душі дитини широкої гами почуттів, зміцнення її розумових сил, що потужно можуть розвиватися лише серед живої природи, коли думка вільно переключатиметься на реальний образ і навпаки. Фантазія породжує особливе бачення оточуючого життя.
Мабуть, ніде не знайдемо такого пишного буяння радості, емоційного піднесення, здивування перед оновленням усього існуючого на землі, як у творах з поетичною назвою — веснянки. «Молодощі» Лисенка присвячені саме іграм весняного циклу. Композитор зберіг їх для нових поколінь. Засвоюючи хорео-музично-поетичні твори, діти навчатимуться бачити красу мистецтва і природи. Саме цього й бажав композитор.

Лисенко надавав великого значення поєднанню зорових і звукових образів з ритмікою рухів, фантастики з реальністю, тому й не дивно, що казкові сюжети лягли в основу його трьох дитячих оперок — «Коза Дереза», «Пан Коць-кий», «Зима і Весна, або Снігова краля».
Виховання дітей на матеріалі фольклору було для митця кардинальним питанням у системі шкільної освіти. У відкритій на кошти громадськості Музично-драматичній школі композитор міг напівлегально реалізувати намір давати «дітям у науку співу шкільного здоровий, корисний матеріал з мелодій рідної пісні». У 1908 р. Лисенко видав «Збірку народних пісень в хоровому розкладі, пристосованих для учнів молодшого й підстаршого віку у школах народних». Це було актом високої громадянської мужності. В країні почалася реакція після придушення революції 1905—1907 рр. Шкіл народних в системі освіти царської Росії не існувало. За ідею народних шкіл виступали видатні українські педагоги і письменники — X. Д. Алчевська, Б. Д. Грінченко. На Буковині майже одночасно з Лисенком один з поборників музичної освіти серед народу поет і композитор С. Воробкевич (Данило Млака) наполегливо готував шкільні пісенники, а у 1889 р. виборов право опублікувати у Відні три частини «Співаника для шкіл народних».
Прихильниками Лисенкової справи були також Леся Українка, молодий тоді фольклорист К< Квітка. Вони допомагали композиторові при упорядкуванні «Збірки народних пісень в хоровому розкладі.», зокрема матеріалами дитячих ігор і пісень з Волині (Луцька, сіл Чекна, Коло-дяжного — рідного села поетеси). У Центральному державному музичному музеї імені М. І. Глинки в колекції книжок з особистої бібліотеки К. Квітки зберігається примірник названої збірки Лисенка з дарчим написом композитора: «Любим, шановним землякам, пані Лесі і доб [родієві] Квітці в дар за ласкаву поміч от-цьому збірникові од М. Лисенка. У Києві, 24/Х 1908 р.».

У «Молодощах», які сучасник митця рекомендував «особливій увазі не лише вчителів співу, але й батькам, родині й школі» 5, автор обмежився зразками весняного пісенно-ігрового циклу. У другій дитячій збірці він набагато розширив жанрове коло відібраних пісень. «Впорядник,— писав він у передмові,— використав до свого видання народний матерял в цілій його повні, перевівши науку шкільного співу через ціле життя народне, як воно одбивалося в відповідних піснях (.) Класична поезія життя народного в його доісторичній добі, в добі релігійної творчості духа, в його віруваннях, в обрядових піснях, присвячених кожній добі року (весна — танки, веснянки; літо — купальські, петрівошні, зажнивні, обжинкові; осінь — весільні*; зима — колядки, щедрівки) обійма в сій збірці значне місце» 6.
Композитор прагнув репрезентувати фольклор різних регіонів України. У збірнику вміщені пісні з вказівками самого композитора, що зони походять з Чернігівщини, Полтавщини, Київщини, Харківщини, Херсонщини, Таврії, Волині, Подільщини.
У творчій і суспільно-культурній діяльності Лисенко подавав приклад повсякчасного пік лузання про виховання у підростаючоґо покоління громадянської життєвої позиції. Саме тому в очолюваному композитором Київському клубі систематично відбувались концертні ранки для дітей, поїздки на могилу Шевченка в Каневі, а в Музично-драматичній школі влаштовувались публічні концерти учнів та педагогів в клубах і товариствах. Саме тому у «Збірці народних пісень в хоровому розкладі.» Лисенко подбав про формування великого розділу історичних пісень.

Після творів календарно-обрядового циклу, а також побутових пісень (що розкладаються в свою чергу на два підрозділи: родинні та пісні про любощі), збірка завершується розділом — «Пісні історичні» з рубриками — пісні козацькі, гайдамацькі, бурлацькі, чумацькі, рекрутські, цехові. Виокремлюючи пісні історичного циклу, Лисенко виходив з того, що це, за його висловом, пісні свідомого громадського життя народного, устрою внутрішнього, відносин з сусідуючими народами, боротьби з ними в обороні свого краю, своїх прав.
Композитор відібрав пісні, що розповідають про народних героїв, оспіваних в піснях XVI, XVII, XVIII ст. ст. До найдавніших відносяться «Байда», «Зажурилась Україна», «Ой на горі та женці жнуть», «Про козака Софрона», «Про Морозенка», в яких йдеться про боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників, польської шляхти. Композитор подав обробку своєї улюбленої пісні «Гей, не дивуйте»— гімн часів Богдана Хмельницького, мелодію якого Лисенко неодноразово вводив до музичного тематизму своїх творів.
Учні дістануть можливість познайомитись З піснями, сюжети яких відійшли в далеку історію з конкретними реаліями побуту, взаємовідносин між людьми. Це, наприклад, чумацькі пісні («Гей, з-за гори, з-за крутої», «У Києві на ринку»), бурлацькі («Та забіліли сніги»), про голоту («Ой наступає та чорна хмара»). Пісня «Про Куперяна», записана свого часу Лисенком від письменниці Олени Пчілки, є дуже цінним зразком музично-поетичної творчості з життя цехових брацтв на Волині, залишаючись рідкісною «пам'яткою про давні спілки економічного та правового життя народного на Україні»7.
Пісню «У Києві на ринку» (балада «Братки») Лисенко помістив у збірці для дітей з приміткою, що пісню цю він записав від Красковської, яка перечула її від Т. Г Шевченка.
До розділу історичних пісень митець вважав потрібним долучити невеликі примітки про конкретні події, що відбулися в історії України. У «Додатку» композитор додав ще 18 зразків пісень «дитячих, молодечих, веселих».

Лисенкові вдалося на відібраних ним високохудожніх зразках народної творчості показати поступ фольклорних хорео-музично-поетичних жанрів. Вивчаючи їх, учні зможуть збагнути перехід від простих до більш складних форм, історичну послідовність й універсальний характер еволюції тематики, образності, музичної мови. З урахуванням особливостей виконавських навичок і вмінь композитор подав обробки для різного складу голосів — спів в унісон, для дво- і триголосого хору.
Фактура Лисенкових обробок позбавлена одноманітності. Збережено закономірності народного голосоведення, що допомагає дітям засвоювати специфічні особливості гармонічного мислення. Композитор не оминув також при фіксації мелодії відображення в нотному тексті деяких прийомів народного виконавства (глісандування, вигуки, стишене закінчення кінцевих звуків). Усе це разом допомагає виявити внутрішній інтонаційний рух творів з властивим їм поєднанням об'єктивного і суб'єктивного в розкритті сюжетної лінії і психологічних деталей. Усвідомити і розкрити особливості музично-поетичної образної системи— таке завдання стоїть перед сучасними виконавцями давніх пісень. Щодо цього пропоновані пісні з обох збірок для дітей, упорядкованих Лисенком, дають художній, історично достовірний матеріал. Вони розширюють межі нашого уявлення про стилістику ранніх зразків слов'янської пісенності, поглиблюють знання з історії, життя і побуту українського народу.
Т. П. Булат, доктор мистецтвознавства

Украинские танцы игры песни Скачать ноты

Спасибо Анне за сборник!